Якщо ви хочете, аби підліток прийшов
до вас по допомогу, відкрив вам свою душу,
- бережіть саме ті куточки його душі,
дотик до яких він сприймає особливо
хворобливо.
Василь Сухомлинський
Підлітковий вік для сімейної педагогіки важкий. Це період, коли проходить бурхливий розвиток і перебудова організму дитини. Зростає значення дружби й міжособистісних взаємин у колективі однолітків. Провідним видом діяльності є спілкування, зокрема інтимно-особистісне. Психологічна криза, яка є невід'ємною складовою на цьому етапі розвитку дитини, пов'язана з тим, що у молодої людини формується «почуття дорослості». Воно відображається у прагненні підлітка до самостійності, в бажанні, щоб дорослі рахувалися з його думкою. Звідси потяг до незалежності і самостійності, часом - уражене самолюбство й образа гостра реакція на спробу дорослих зменшити привілеї підлітка. Підліток прагне довіряти батькам, але трапляються випадки, коли батькам складно перебудуватися, їм хочеться, як і раніше, повчати і опікуватися дитиною. Тоді сім'я перестає бути психологічною опорою для підлітка. Тому головна проблема батьків, дорослих знайти для себе правильну позицію у стосунках з підлітками. Є різні стратегії виправлення поведінки підлітків:
- авторитарна – передбачає придушення у підлітка «почуття дорослості» будь-якими методами;
- компромісна - шлях угод між батьками і підлітком;
- партнерська - спілкування на рівних;
- полістратегічна - застосування різних стратегій відповідно до ситуації.
- стратегія нейтралітету - невтручання у справи підлітка: кожний живе своїм життям.
Відомо, як складно і важко спілкуватися з дітьми, особливо, коли вони вступають у період статевого дозрівання. Бунтарство - явище закономірне для підліткового віку. Часто батьки у відчаї: чи можна дійти якоїсь згоди? Якою мовою розмовляти, аби дитина почула і зрозуміла, що їй хочуть добра? Можна, виявляється, якщо переглянути спілкування з дитиною, зважаючи на те, що почуття в підлітка дуже загострені, й це робить його вразливим.